Пропозиції

РОЗДІЛ XI. Місцеве самоврядування

Стаття 140

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Пропозиції

 

Розмістити пропозицію на сайті можуть лише авторизовані користувачі. Також пропозицію можна надіслати на e-mail constitutionua@gmail.com

Olesya Datsko

«Територіальна громада має право на місцеве самоврядування» і «територіальна громада здійснює місцеве самоврядування» відрізняється для держави так само за зобов’язаннями як «людина має право на життя» і «людина живе».

У першому випадку (ст. 140 Конституції України - місцеве самоврядування є правом територіальної громади) - право гарантоване державою. І держава бере на себе зобов’язання забезпечити належні умови для реалізації цього права саме територіальній громаді. Також у випадку недотримання цього права, територіальна громада або її члени можуть оскаржувати таке порушення в суді.

Констатувальне речення, що «місцеве самоврядування здійснються територіальною громадою» – лише фіксує факт. Аналогічно як «людина живе». Але у цьому випадку немає зобов’язання держави гарантувати це право.

Таким чином законотворець формує поле для недотримання державою права територіальної громади на місцеве самоврядування і неможливості захисту цього права у суді.

Крім цього, позбавлення територіальної громади права на місцеве самоврядування тягне за собою обмеження й інших прав територіальної громади, пов’язаних з первинним правом місцевого самоврядування.

Передусім сформовані загрози для порушення права комунальної власності. Це право – є винятковим правом територіальної громади і має відповідні обєктно-субєктні взаємовідносини.

Позбавивши територіальну громаду права на місцеве самоврядування, територіальну громаду позбавляють і права комунальної власності – адже це право є складовою права на місцеве самоврядування.

Таким чином сформовані передумови, коли власником комунального майна може бути не територіальна громада, а хтось інший. Що повністю суперечить Європейській хартії місцевого самоврядування (автентичному тексту англійською мовою, а не офіційному українському перекладу, який повністю змінив сутність цієї хартії). А також змінює структуру власності в Україні, нівелюючи інститут комунальної власності як такий. Що може привести до білоруської моделі управління ( а фактично моделі СРСР) коли існує лише державна і приватна власність. Комунальна власність стане декларативною, але реальної матеріальної основи місцевого самоврядування просто не буде. Реалізувати право комунальної власності стане неможливим.

А це загроза інституційному устрою держави і її національній безпеці!