Пропозиції

Інше.

Додати пропозицію

Тут Ви можете залишити пропозиції, які не можна віднести до вищевказаних розділів
 

Пропозиції

 

Розмістити пропозицію на сайті можуть лише авторизовані користувачі. Також пропозицію можна надіслати на e-mail constitutionua@gmail.com

Євлампія Ізотова

поки у містах донбасу, зокрема Маріуполі та інших де перемогу отримав риго-блок ригі - від укр. ригати, рвати - брехати казати неправду ні в якому разі не дослівно місцеві ради НЕ МАЮТЬ МАТИ ПРАВА НА НІЯКІ МІСЦЕВІ РЕФЕРЕНДУМІ ОТ НАПРИКЛАД МІСЬКИЙ ГОЛОВА НЕ ПРИХОВУЄ ЩО МАРІУПОЛЮ КРАЩЕ ЖИЛОСЯ Б ПІД РОСІЙСЬКИМИ ФЛАГАМИ І НІЧОГО І ТИША ЗВІСНО РИГОБЛОК ПІДТРИМУЄ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ І ЩОБ ПОТІМ РУКАМИ РФ ПРОВЕСТИ АНТИКОНСТИТУЦІЙНИЙ І НЕЗАКОННИЙ РЕФЕРЕНДУМ ЯК ГОРБАЧОВ СПИТАВШИ УЛЮДЕЙ: ЧИ ВИ БАЖАЄТЕ ЖИТИ У МАРІПОЛІ ПІД УКРАЇНОЮ ЧИ ПІД РФ І УСЕ ВВАЖАЙТЕ ЩО КРАЇНИ НЕ МАЄ.

Володимир Надопта

Президентська республіка - президент є главою виконавчої гілки влади, без права законодавчої ініціативи. Обирається не більше, ніж на 2 терміни (БЕЗ слова "підряд")

Володимир Надопта

Право законодавчої ініціативи для громадян (шляхом петицій, збору підписів тощо), органів місцевого самоврядування

Володимир Надопта

Суд присяжних по будь-яким справам, в т.ч. цивільно-правовим, господарчим тощо

Володимир Надопта

Закріпити в конституції право на вогнепальну зброю та самооборону з нею для повнолітніх правоздатних несудимих осіб. Дати можливість свторювати добровільні мілітарні об'єднання, приватні охоронні фірми тощо.

Олександр Соколов

Оскільки ніякими документами не зафіксовано зміст особливостей здійснення місцевого самоврядування в окремих регіонах Донбасу. Тому хай ці особливості полягають у праві позачергового прийому префектів президентом і прем'єрміністром!

Олександр Соколов

Аби переважна більшість громадян України набула волі, заможності і впевненості у завтрашньому дні Конституція України повинна стати такою: http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3330157-konstytutsiia-ukrainy

Анатолій Мацюк

ВІДГУК

на пропозиції («напрацювання») Робочої групи з прав, свобод та обов’язків людини громадянина Конституційної комісії

(аналіз проекту станом на 4 червня 2015 року)





1. Складається враження, що автори цього «напрацювання» не лише не знайомі з документами ООН з прав людини, зокрема із Загальною декларацією прав людини (10 грудня 1948 року) та Європейською конвенцією з прав людини, а й не здогадуються про їх існування, начебто над цим «напрацюванням» були задіяні студенти першого курсу «юрфаку».

Розділ II чинної Конституції України повністю відповідає вказаним міжнародним документам з прав людини, відтворює їх положення, а тому він ні в якому разі не є декларативним. Декларативною виявилася неспроможність і політична, а інколи і злочинна бездіяльність державних органів у забезпеченні прав і свобод людини. У цьому зв’язку слід нагадати авторам по суті антисоціального тексту зміст статті 3 Конституції України відповідно до якої «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

У запропонованому тексті проекту «вихолощені» по суті всі соціальні права громадян, зафіксовані в чинній Конституції України та в міжнародних документах, що стосуються охорони здоров’я, соціального захисту тощо. І це при тому, що стаття 1 Конституції України задекларувала її як демократичну, соціальну, правову державу.

Що є особливо небезпечним, це те, що автори проекту свідомо не згадують статтю 22 чинної Конституції України згідно з якою «не допускається при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Ця конституційна норма фіксує досягнутий рівень гарантій прав і свобод, а в кореспонденції із статтею 58 Конституції України, за якої «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи», є фундаментальними в аспекті захисту прав і свобод.

Слід нагадати авторам так званого «напрацювання», що стаття 22 Конституції України є чинною. Якщо вона забороняє звуження змісту і обсягу прав і свобод при прийнятті нових звичайних законів, то чи припустимо це робити при внесенні змін до Основного Закону держави? Стидоба панове автори.

Чинна Конституція України розроблялася справжніми науковцями професіоналами в галузі конституційного права (Л. Юзьков – керівник робочої групи, В. Копейчиков, П. Мартиненко, М. Корнієнко, Є. Тихонова, М. Цвік та інші) протягом майже чотирьох років. Проект був схвалений Венеціанської комісією (до речі Розділ II був визнаний як найкращий), пройшов в жовтні 1993 року всенародне обговорення. І, що ми маємо на разі? – знайшлися «фахівці», які за декілька місяців спромоглися напрацювати хто знає що. Запропонований проект Розділу II Основного Закону держави про права людини є не що іншим як прагнення конституювати антинародну соціальну політику діючої влади на тлі всеосяжної корупції та зловживань.

2. Слід звернути увагу на критичний аналіз цього розділу «Молодіжної правозахисної групи – Харків», яка виявилася на противагу авторам на справжній професійній висоті. Молоді фахівці справедливо вказали на необґрунтовану відсутність у проектів 18 статей Розділу II чинної Конституції України, і цим висловили в цілому негативне ставлення до так званого «напрацювання» .

3. Запропонований текст виконаний на низькому техніко-юридичному оформленні, відсутня логіка викладення конституційного матеріалу. Чого варта лише стаття 25 проекту, місце якої не в Конституції України, а в відповідних кодексах.

Чимало в проекті й певних юридичних «перлів», зокрема:

- «діти мають пріоритетне право на захист і догляд» - перед ким, перед пенсіонерами?; «на вільне вираження своїх поглядів» - яких? Може політичних? (стаття 28);

- чи є конституційною норма «право на повагу сімейного життя» - від кого загроза? (стаття 26);

- «право на шлюб» - чи є проблеми із цим в Україні? (стаття 27);

- «право мирно володіти власністю» (стаття 33);

- «заходи підвищеного рівня захисту прав споживачів» (стаття 42);

- «несправедлива підприємницька діяльність» (стаття 42);

- «право на об’єднані колективні дії споживачів» (стаття 42), тощо.

У Розділі II чинної Конституції України достатньо положень для гарантування прав і свобод громадян. Відсутня лише відповідальність державних органів за їх забезпеченням.

Так, Конституцією України передбачено право громадян на достатній рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло (стаття 48 Конституції України, стаття 25 Загальної декларації прав людини), Через те, що держава не здатна забезпечити це право, воно не стає декларативним. Чомусь в країнах Європейського Союзу це є не декларацією, а реальністю.





Доктор юридичних наук, професор, А.Р. МАЦЮК

заслужений юрист України, академік

АПН України, член робочої групи та

Конституційної комісії ВРУ по підготовці

Конституції України 1996 року,

Керівник Головного науково-експертного

Управління ВРУ (1998-2009 роки)